Коментар суду у справі, яка має значний суспільний резонанс.

На розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням Узбека В.П. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 125 КК України, Слабинського С.Є. - ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 289 КК України та Олифійця А.В. - ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.03.2025 обвинуваченим було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою та було визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 908 400 грн.

Після цього в мережі Інтернет з’явились негативні публікації стосовно ухваленого судового рішення з висновками, що дискредитують судову владу, та з зазначенням, що ухвала суду суперечить здоровому глузду і вимогам закону.

Києво-Святошинський районний суд на вказані публікації заявляє, що всі судді суду займають свідому патріотичну позицію і здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Можливість визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави у кримінальному провадженні за ст. 111 КК України (державна зрада) передбачено ч. 4 ст. 183 КПК України та підтверджується п. 6.3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2024 № 7-р(II)/2024 (більш детальна аргументація наведена в судовому рішенні).

Таким чином при прийняття вказаного рішення суд діяв у спосіб і в межах наданих повноважень та врахував як обставини справи, так і строк перебування обвинувачених під вартою, який складав близько трьох років.

Визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави у кримінальних провадженнях, в тому числі і про державну зраду, не є поодинокою практикою (більш детально з вказаною інформацією можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень) і застосовується судами з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Варто зазначити, що поширення такого негативного явища, як прояв неповаги до суддів та суду загалом, зумовлює загрози неможливості виконання судовою владою своїх функцій у повному обсязі та належним чином внаслідок вчинення діянь, що посягають на авторитет судової влади, тим самим фактично нівелюють принцип всебічного, повного і об’єктивного розгляду справи будь-якої категорії.

 Необхідно звернути увагу, що існує чітка межа між свободою вираження думок і допустимою критикою, з одного боку, та неповагою й неправомірним тиском на судову владу з іншого.